"Я ВМИРАЮ,
МАМО:"
ЦЕ БУЛЙ ОСТАН Н _ СЛОВА ДВАДЦЯТИР_ЧНОГО АНАТОЛ_Я ГРИНЬКОВА
Тиха, затишна оселя на околиц_ села. В ╣╣ ст_нах панували спок_й, рад_сть _ щастя. Тепер тут поселились горе _ в_дчай, а на очах ж_нки - _╣ господарки - не висихають сльози, _ вона вже не посп_шаЁ вечорами до поштово╣ скриньки, що висить на старих воротях: з того св_ту лист_в не пишуть...
...П_Д ЧАС зварювальних роб_т на спорудженн_ будинку ряд_овий Анатол_й Гриньков отримав оп_ки л_во╣ ноги _ звернувся по допомогу до начальника медично╣ служби _нженерно-техн_чного батальйону кап_тана Серг_я Кукушк_на. Серг_й Леон_дович стверджуЁ, що "робив солдату перев'язки з тринадцятого по в_с_мнадцяте жовтня", а дев'ятнадцятого _ двадцять першого хлопець був на прийом_ у х_рург_в В_нницько╣ гарн_зонно╣ пол_кл_н_ки Миколи Тимощука та _вана Лозового. ОстаннЁ в_дпов_даЁ д_йсност_, бо про це св_дчать в_дпов_дн_ записи в книз_ обл_ку прийому хворих, яка там ведеться, _ в особист_й медичн_й книжц_ солдата. Про те, що Кукушк_н _ перед цим надавав хлопцев_ допомогу, в н_й н_чого не сказано. Як, до реч_, _ про те, що в подальшому його л_кували.
- 3 другого по четверте грудня Гриньков перебував у санчастин_, а з двадцятого по двадцять |дев'яте с_чня приходив до мене на перев'язки, - розпов_дав Кукушк_н, вважаючи, що до к_нця виконав св_й, обов'язок.
Якщо це _ так, то хто _ де л_кував солдата з двадцять першого жовтня до другого грудня, з четвертого грудня по двадцяте с_чня _ з двадцять дев'ятого с_чня до зв_льнення в запас? А н_хто _ н_де.
В жовтн_, коли до мене привели Гринькова, не було п_дстав для стац_онарного л_кування _ тому я вир_шив обмежитись амбулаторним, - розпов_даЁ х_рург Микола Тимощук. - Але я сказав хлопцев_: якщо найближчим часом рана не заго╣ться, негайно звертайся до нас, _ ми обов'язково в_дправимо тебе до госп_талю.
Толя, звичайно, не м_г самов_льно залишити частину _ прийти на прийом до Миколи Томовича, а неодноразово звертався до командування роти за дозволом. Проте оф_цери так _ не почули солдата...
- Взимку Толя при╣хав у в_дпустку _ зайшов до мене. Коли в_н зняв взуття _ я побачила його ногу, то жахнулась, - згадуЁ кр_зь сльози т_тка хлопця Галина Степан_вйа Чуркан, - _ запитала, чому не л_куЁться. Плем_нник не хот_в говорити але врешт_-решт сказав, що вс_, до кого в_н звертався в частин_ з проханням в_дправити його до госп_талю, в_дпов_дали: твоя травма - це надзвичайна пригода для батальйону _ тому не можемо...
Рядовому Гринькову страшенно не пощастило. Тому що в_н потрапив служити саме в цей батальйон. _ приклад, що я надведу, про це красномовно св_дчить.
Рядовому Василю _влЁву зламали ногу. Хто - солдат знаЁ. А чи знають про це т_, хто повинн_ приймати в таких випадках в_дпов_дн_ р_шення? Начальник штабу майор Давидчук, коли я поц_кавився, чи Ё в частин_ жертви нестатутних стосунк_в, в_дпов_в:
- Н_, звичайно:
У данному випадку батальйонний л_кар теж виявився "на р_вн_". Василь прийшов до санчастини в суботу, але йому там в_дпов_ли:
- Сьогодн_ короткий день _ ти приходь в понед_лок...
Коли в понед_лок зробили рентгензн_мок, то виявилось, що у хлопця перелом...
Не берусь оц_нювати профес_йн_ якост_ кап_тана Кукушк_на, але якщо нав_ть допустити, що вони бажають бути кращими, то все одно ф_нал ц_Ё╣ _стор_╣ м_г бути _ншим, й Толя Гриньков насолоджувався б зараз життям, а не лежав у свят_й земл_. Для цього потр_бно було т_льки пройти разом з ним к_лькасот метр_в - саме на так_й в_дстан_ в_д КПП частини знаходиться пол_кл_н_ка. В_дпустити його з гарн_зону - _ дов_рити його долю рукам досв_дчен_ших колег. Але н_, упродовж чотирьох м_сяц_в Кукушк_н байдуже спостер_гав, як стрждав хлопець, злочинно парушуючи клятву Г_ппократа _ в_йськову присягу, не виконуючи покладен_ на нього обов'язки.
Ми надали Гринькову в_дпустку, щоб в_н по╣хав додому _ там п_дл_кувався, - скаже при зустр_ч_ з_ мною майор Давидчук, намагаючись знайти хоч якийсь аргумент, який би св_дчив, що в_н, як р_дний батько, п_клувався про п_длеглого, але така у того доля...
П_сля сп_лкування з начальником штабу майором Давидчуком, заступником командира роти з виховно╣ роботи старшим, лейтенантом Дмитром.Матохнюком, кап_таном Серг_Ём Кукушк_ним я зрозум_в: вс_ разом вони - замкнене коло, в котре потрапив Толя. _ вирватись з нього в_н не зум_в. Зв_дти м_г вирватись лишее той, хто маЁ покровител_в як_ б одним телефонним дзв_нком "допомогли" б зрозум_ти його начальникам, що вони неправ_. У хлопця ╣х не було, а вихований змалку в_н був так, що не м_г власн_ _нтереси ставити понад усе _ самов_льно звернутись за допомогою в пол_кл_н_ку.
Першого березня рядовий Анатол_й Гриньков був серед перших зв_льнений у запас.
- Вдома обов'язково вил_куешся, - запевнили його, вручаючи документи про зв_льнення, й в_н пошкутильгав на автовокзал. В його очах, коли прощався з товаришами по служб_, застигли сум _ розпач, наче вже тод_ передчував, що н_коли не потисне ╣м руки, хоча _ домовлялись зустр_тись згодом.
...В_д В_нниц_ до Ямполя чотири години ╣зди, але для хлопця вони видались в_чн_стю: розбол_лась нога, п_днялась температура _ нав_ть в комфортабельному "_карус_" в_н почував себе вкрай погано. З райцентру ледь добрався до Буш_ - села, де в_н народився _ куди повертався щоб жити б_ля матер_...
Через тиждень хлопець був уже в х_рург_чному в_дд_ленн_
Ямп_льско╣ райл_карн_ в_н пролежав б_льше м_сяця. Л_кар_ _ван Шаповал, Анатол_й Демко, Юр_й Рачкован робили все можлине, аби його вил_кувати. Викликали з обласного центру судинного х_рурга, а двадцять п'ятого кв_тня, коли стан здоров'я р_зко пог_ршився, - _ зав_дуючого в_дд_ленням судинно╣ х_рург_╣ В_нницко╣ л_карн_ _м. Миколи Пирогова Олександра Скупого. В цей же день терм_ново з_брався консил_ум л_кар_в, на якому за згодою хворого було прийняте р_шення оперувати. Але було п_зно...
- Зробили все, що в наших силах, _ сов_сть наша чиста, - в_дверто з_знаЁться пот_м х_рург Он_к_йчук. - На жаль, ми не боги:
- Але через те, що хвороба була запущена, виявились безсилими, - додав Юр_й Рачкован, який особисто л_кував Толю, до реч_, в недалекому минулому - майор медично╣ служби...
Ось такий ф_нал ц_Ё╣ траг_чно╣ _стор_╣ - ф_нал, якого могло й не бути. Бо ж не в горах Г_ндукушу чи Сванет_╣ служив Анатол_й, не п_д приц_лом сербських чи хорватських снайпер_в перебував _ не на таджицько-афганському кордон_ виконував миротворчу м_с_ю, де б його життя могло щомит_ об_р-ватись. А в чудовому под_льському м_ст_, де н_що не загрожувало _ де були вс_ умови для л_кування.
П_сля того, як я побував у батальйон_ _ розмовляв майже з ус_ма "головними героями" ц_Ё╣ _стор_╣, як_ зробили все, що могли, аби вона так траг_чно зак_нчилася, я прийшов до висновку: Толю вбили жорсток_сть _ байдуж_сть оф_цер_в, яким на два роки дов_рила життя сина Тамара Степан_вна - мати хлопця. Коли б ус_, хто був поруч з,Толею, зробили все, що в_д них вимагалось у т_й ситуац_╣, то в_н би, гадаю, жив. Так вважають _ досв_дчен_ х_рурги - Микола Тимощук, Володимир Он_к_йчук, Юр_й Рачкован.
... Коли я в_дчинив хв_ртку вор_т, що пом_тно похилилась за два роки _ зайшов на подв_р'я, яким ще зовс_м недавно ходив Толя, на мо╣ оч_ навернулись сльози. Я шукав потр_бн_ слова _ не знаходив, що сказати Тамар_ Степан_вн_.
Ж_нка, посив_ла в ту страшну н_ч б_ля л_жка помираючого сина, дивилась на мене _ мовчала.
Що ж ви зробили з мо╣м синочком? Як мен_ тепер доживати св_й в_к? Чим _ перед ким завинив в_н що така йому кара?
Ц_ запитання я прочитав в ╣╣ очах. _ найзаклят_шому ворогов_ не побажав би опинитися в т_ хвилини на моЁму м_сц_.
":Я вмираю, мамо..." Ц_ слова Тамара Степан_вна чуЁ вдень _ вноч_. А ще перед ╣╣ очима - змарн_лий, змучений лихоманкою Толя, смертний вирок якому п_дписали люди, котор_ не в_дчувають за собою н_яко╣ провини.
Серг_й ЗЯТЬ╡В.
Ки╣в - Ямп_ль - Буша - В_нниця - Ки╣в